Домашні завдання (11.09)

Українська мова - с. 18,впр.,  правило с.  18
2 група - с. 18,впр.26
http://LearningApps.org/display?v=p9bz7u8z317
Математика-с.13,номер 59,60
Читання-читати і переказувати казку

Зоя Жук, Тарас Богач

Казка про Чорного Котика

       Колись на світі зовсім не було чорних котів. Білі, руді, попелясті, смугасті, плямисті, навіть кольору кави з молоком були, а от чорних – жоднісінького. 

       Одного зимового вечора, коли з неба падав холодними клаптями мокрий сніг, а студений вітер пронизував до кісток, ішов собі містом самотній котик. Важко сказати, якої барви він був – його, колись пухнаста, шубка зовсім змокла та забруднилася. Бідоласі здавалося, що в нього змерзли не тільки лапи, але навіть кінчики вусів. Найдужче малому хотілося знайти теплий куточок і зігрітися. Проте це був зовсім самотній кіт, який не мав ні затишного кубельця, ні турботливої господині.

         Отак блукав бідака міськими дахами, аж доки побачив димар пекарні. Дим із нього вже не йшов, бо робочий день скінчився – і пекар, і всі його помічники розійшлися по домівках, натомість линуло тепло та хлібні пахощі. Змучений котик заскочив у димар і, притулившись до ще гарячого комина, згорнувся клубочком. Так він зігрівся і заснув.

         А в ранці, перше ніж у пекарні розтопили в печі, щоб, як і щодня, пекти хліб і булочки, котик вискочив із димаря на дах. За ніч він добре відпочив, відігрівся, його шерстка знову була пухнаста… проте зовсім-зовсім чорна.

    - Дивіться, дивіться! Чорний кіт! – весело цвірінчали горобці.

      – Ото дивина!  - Справді, чорний! – здивувалася ґава.

       – Агов, друже, чи ти сьогодні не забув умитися?

      Котик спершу не зрозумів, про кого йдеться, потім оглядів себе та здивувався, проте й вусом не повів – узявся старанно вмиватися. Але хутро все одно лишалося чорним. "Ох і замастився я!" – зітхнув котик. Проте цієї ночі малому знову довелося ночувати в димарі, рятуючись від холоду, і наступної ночі теж...

    А потім він заприятелював із пекаревою дочкою, оселився в пекарні, стеріг її від мишей, за що кожного ранку діставав мисочку молока. "Ти справжній господар, Вуглику! З тобою в нас миші не роблять рейваху!" – казала дівчинка, пестячи кота за вушком. Його шерсть так довіку й лишилося чорним, і в усіх його діток також, але Вуглик тим уже ніколи не журився.

Вивчити слова!